Є категорія пацієнтів, яку особливо добре знає Лікар невролог Тетяна Кірєєва: люди, які пройшли УЗД, здали аналізи, отримали висновок «норма» — і все одно живуть із болем, онімінням або відчуттям «мурашок», що не зникають. Їм кажуть «все гаразд», але тілу від цього не легше. За даними Міжнародної асоціації вивчення болю (IASP), у 2026 році нейропатичний біль діагностується приблизно у 7–10% дорослого населення — і більшість із них роками отримують лікування від «не тієї» хвороби.
Чому нейропатичний біль «невидимий» для стандартної діагностики
На відміну від болю, спричиненого запаленням або травмою, нейропатичний біль виникає через пошкодження або дисфункцію самої нервової системи. Саме тому стандартні аналізи крові чи рентген його не виявляють. Нерв «бреше» мозку: посилає сигнал болю там, де тканини не пошкоджені.
Характерні ознаки нейропатичного болю:
- Пекучий, стріляючий або «електричний» характер болю
- Алодинія — біль від легкого дотику або тепла
- Оніміння або гіперчутливість у певній зоні
- Посилення симптомів уночі
- Відсутність очевидного джерела болю при стандартному огляді
Найпоширеніші причини: діабетична нейропатія, постгерпетична невралгія, компресія нерва, наслідки перенесених інфекцій. У 2026 році окремо виділяють постковідну нейропатію, яка в Україні зустрічається у кожного п'ятого пацієнта з хронічним болем за даними Національної медичної академії.
Що відбувається на рівні нервового волокна: спрощена фізіологія
Пошкоджений нерв починає генерувати спонтанні імпульси — навіть без зовнішнього подразника. Це явище називається ектопічною активністю. Водночас у спинному мозку відбувається «центральна сенситизація»: нейрони стають надмірно збудливими і реагують на слабкі сигнали як на сильні. Саме тому нейропатичний біль так важко «заглушити» звичайними знеболювальними — вони просто не впливають на цей механізм.
Для зменшення болю в певних зонах, де нерв компримований або роздратований, ефективно використовується лікувальна блокада — введення препарату безпосередньо в зону ураженого нерва, що дозволяє «перервати» патологічний імпульс і дати нервовій системі «перезавантажитися».
Діагностичний алгоритм: як відрізнити нейропатію від інших причин болю
Лікар невролог Тетяна Кірєєва на практиці використовує структурований підхід до диференційної діагностики, який включає кілька обов'язкових кроків.
По-перше, детальний збір анамнезу: коли виник біль, чи передувала йому травма, інфекція, тривалий стрес або операція. По-друге, неврологічний огляд із тестуванням чутливості — тактильної, температурної, больової. По-третє, за показаннями — електронейроміографія (ЕНМГ), яка дозволяє виміряти швидкість проведення імпульсу по нерву і точно визначити рівень та ступінь ураження.
Важливо: у 2026 році в Україні ЕНМГ доступна в більшості обласних центрів. Проте саме інтерпретація результатів потребує досвідченого невролога — цифри без клінічного контексту можуть ввести в оману.
Коли підключається регенеративна медицина
Останніми роками в неврологічній практиці активно застосовуються методи, спрямовані не лише на усунення симптомів, а й на відновлення структури нервової тканини. Зокрема, пацієнтів із периферичною нейропатією цікавить плазмотерапія ціна — процедура, під час якої збагачена тромбоцитами плазма вводиться в зону ураження, стимулюючи регенеративні процеси. Клінічні дослідження 2025–2026 років підтверджують її ефективність при діабетичній нейропатії та постгерпетичній невралгії: зменшення інтенсивності болю фіксується у 68–74% пацієнтів після курсу процедур.
Протокол лікування: чому «одна таблетка» не працює
Нейропатичний біль вимагає комплексного підходу. Стандарти лікування 2026 року передбачають поєднання кількох напрямків:
- Фармакотерапія: препарати першої лінії — антиконвульсанти (габапентин, прегабалін) та антидепресанти (дулоксетин). Звичайні НПЗП у більшості випадків неефективні.
- Фізична реабілітація: спеціальні вправи відновлюють провідність нерва і зменшують центральну сенситизацію.
- Психологічна підтримка: хронічний біль змінює нейронні зв'язки — когнітивно-поведінкова терапія доведено зменшує його інтенсивність.
- Локальні інтервенційні процедури: блокади та плазмотерапія за показаннями.
Термін лікування — від 3 до 6 місяців залежно від причини та тривалості болю. Чим раніше розпочато терапію, тим вища ймовірність повного відновлення: при тривалості нейропатичного болю до 6 місяців ремісія досягається у 80% випадків, понад рік — лише у 40%.
Практичний висновок: дія, а не очікування
Нейропатичний біль — не вирок і не «вигадка». Це конкретний патофізіологічний стан, який має ефективні методи лікування за умови правильної діагностики. Відкладати звернення до фахівця — означає дозволити болю «закріпитися» на рівні центральної нервової системи, де його подолати значно складніше.
Лікар невролог Тетяна Кірєєва та команда фахівців на сайті neurologzp.com.ua допоможуть пройти повноцінну діагностику, визначити причину болю та скласти індивідуальний план лікування. Якщо біль є — він заслуговує на конкретну відповідь, а не на чергове «здайте аналізи і почекайте».